Надворі літня спека, в международній політиці тоже жарко і про лєтні отпуска всі забули. Дєдушка сподівається, що всі його читачі здорові, бодрі і готові читать черговий випуск сільської аналітики. Ітак, приступим.
По ділу Наді Савченко з вартих уваги новостєй обращає на себе вніманіє лише видворення з Хуйлостану нашого журналіста Жені Агранова, котрий рівно опівночі і з криком «Слава Україні!» пересьок нарешті державний кордон. Рішення про видворення було прийняте ще 18 липня, но шото там тянули. Нє ісключено, шо Агранова склоняли к сотруднічеству, но були послані ним нахуй, тому на нього обідилися: оштрафували на 2 тисячі рублів с формуліровкой «нєзаконная трудовая дєятєльность на тєрріторії РФ». Дєдушка інтересуєцця, чи є ще в Україні якіто сотруднікі хуйло-пропаганден-машін? Їх нада ізловіть, поштрафувать і викинуть к хуям. Сіметрія і паритетность – азбука международних отношеній.
Про залпи санкціонних орудій, які луплять прямой наводкой по Хуйлостану, дід вже писав і тому в деталі вдаваться не буде. Дєдушка нє лішон чувства прекрасного і тому його естетічеський вкус радує творчеський подход і сінхронность дєйствій мірових держав від США, до ЄС і аж до Японії. С удовлєтворенієм можна відмітити і сольні виступлєнія окремих держав, які радують небайдужих глядачів снайперською точністю в новій спортивно-прикладной дисціпліні «В’єби Хуйло побольнєє».
Обобщая дєдушка обращає вніманіє, шо санкції б’ють в основному по таким чувствітєльним сферам, як фінанси і кредитування, енергетичний сектор, оборонна промишлєнность і новейші технології. На технологіях дєдушка хотів би акцентірувать особе вніманіє, ібо ета сфера чревата для Хуйлостана самими далєкоідущімі послєдствіями. Дєло в том, шо до санкцій присоєдинилися всі держави, які ідуть в авангарді технологічеської революції. Вони діляться технологіями скупо, ретельно їх дозуючи. Хуйлостан в результаті санкцій оказується в ізоляції і випадає з глобального научного процеса і як би Хуйло не гоношився, сравнювать Сколково із Кремнієвою долиною всьо равно, шо порівнювати мікрокалькулятор з планшетом.
Хуйло в присущій йому самоуверенній манері провів на днях совещаніє по вопросам імпортозамещенія в оборонной сфере, де с льогкостью небивалою заявив, шо нікакіх проблєм нєт, самі всьо прідумаєм і ізобретьом. Флаг тобі у сраку, каже дєдушка, і напоминає, шо современна наука шагнула дуже далеко. І даже єсли всіх кацапських учоних загнать у сталінські шараги, конкурірувати з глобальним науковим процесом вони нікак не зможуть.
Іногда, для болєє полного поніманія ситуації, полєзно отвлєчся від сіюмінутних собитій і поднявшись на висоту Лаврськой колокольні посмотреть на сітуацію ширє. Шо ми відім? Ми відім об’єдіньонний консолідіруваний цивілізований світ, який згуртувався для вгамування сєльського недоумка Хуйла. Ми также відім Хуйла, которий не подає прізнаков вменяємості і готовності к конструктивному сотруднічеству. Но ето на перший взгляд і дєдушка би рекомендував придивиться до дєйствій і риторики Хуйла уважніше.
Можна канєшно пояснити його дії психічною неадекватністю. Но даже самі отпеті маньяки руководяться опредєльнной логікой. Попитаємся смоделірувать подальші дєйствія Хуйла ісходя із його міроощущенія. Багато років Хуйлу всьо сходило з рук. Які б авантюри він не предпрінімав, від беспредєла з ЮКОСОМ, до агресії проти Грузії. Останні роки були для Хуйла особо успешними – за шоб не брався, всьо в нього получалося заєбісь. А на фоні високих цен на нєфть і газ бабла на соціалку тоже хватало, так шо і рейтінги тоже були в Хуйла високі. На международной аренє Хуйло був в авторитеті – ще недавно його даже на Западі називали самим вліятєльним чуваком планєти. Сочинська олімпіада прошла болєє, чем успешно – даже зборна Росії посіла перше місце в командном зачотє. Впереді в Хуйла були довгі роки щасливого правлєнія, з такими радосними собитіями, як Чемпіонат міра по футболу у 2018 году. Всьо, шо Хуйлу не вистачало – написання єдіного учебніка по історії, в якому сам Хуйло становився би в ряд з самими успешними по мнєнію кацапської історіографії правітєлями: від Івана Грозного, Петра першого, Єкатєріни другої і аж до Сталіна. С етой целью Хуйло даже приступив до написання такого учебніка, доручивши його составлєніє групе лізоблюдських учоних, надсмотрщиком над якими поставив спікера Госдури РФ Наришкіна.
І тут, блядь, случився Майдан, которий Хуйлом однозначно був воспрінят, як козні американців, які нізко завідують успехам Хуйла. І началась в Хуйла череда неудач, пройобов і епічеських пораженій. Всі вони зв’язані з Україною, яка превратилася для Хуйла в самий ужасний ночний кошмар. Победа сборной Росії на чемпіонаті міра з хокея стала послєднім успехом Хуйлостана, яким весь запас фарта і удачлівості в Хуйла оказався ісчерпан. Началась чорна полоса, яка дедалі стає ще чорнішою. Но шо інтєресно, всьо, шо би не проісходіло, Хуйлом воспринімається однозначно, як результат дєйствій американських спецслужб. Трагедія з Боїнгом і решеніє Третєйського суда в Гаазі, який сказав шо Хуйло висить на 50 мільярдів баксів, наш пацієнт воспринімає, як собитія одної п’єси, срежісіровані в одному драмгуртку.
Послє історії з Боїнгом, Меркель, по наущенію Обами і других лідєров, которим впадлу говорити з Хуйлом, донесла до миршавого условія дальнєйшей ігри: Запад дає Хуйлу возможность отвести від себе обвінєнія в загибелі пасажирів. Но взамен Хуйло сліває сіпаратістов і не мішає Україні провести санацію колорадов. По всім признакам, Хуйло условія почув і начав тянуть резіну. С одной сторони він устами клоуна Чуркіна продємонстрірував конструктівность при прийнятті рішення СБ ООН, з другої продолжає оказувать помощ сіпаратістам. Хотя, кажеться, Буки вже не поставляються – од гріха подальше. Запад ету ігру ясно бачить і дуже нєдоволєн – американці щоразу яснєє намекають на лічну прічасность Хуйла к гібелі Боїнга, шо визиває в останнього очередні приступи ярості. То єсть, на сьогоднішній день ми імеєм сітуацію, яка дедалі більше заходить в тупік: ні Хуйло, ні по великому рахунку Запад, не знають, шо предпрінять в бліжайшей перспектіве. Стратєгічеська ініціатіва полностью на стороні Запада, на тактічеськи Хуйло ще може ой як попсувати всім кров.
Какови стратєгічеські целі Хуйла в етой войнє і какови його возможні дєйствія? Цель Хуйла, як щитають сільські аналітіки, в тому, шоб вийти на прямий діалог з Бараком Хусейновичом з максимально сильніших переговорних позицій. Предмет торга – договорьонності о сферах вліянія, включая преждє всєго Україну. Судя по ходу собитій, зіс мішн імпосібл. Обама в часності і Запад вцелом не намерені іти Хуйлу на серйозні уступки, бо расклад сил дозволяє дожимать Хуйла на всех фронтах, та і Хуйло сам уже так достав мірове сообщество, шо упиздити його побольнєє стало дєлом честі і совісті прогресивного людства. В то же врем’я Запад совершенно не готов і не намерен доводити діло до откритої войни, яка в случаї Хуйлостана вполнє може перерости в тєрмоядєрну катастрофу.
Возможна лі в даній ситуації капітуляція Хуйла перед напором мірового сообщества? Да, дєдушка щитає, шо возможна. Хуйло вполнє способен отступить, бо міф про його нєуступчивость і победоносность всєго ліш міф. Історія знає немало прикладів, коли Хуйло йшов на попятну, обеспечивши, однак, собі імідж победітєля. Бо ето условіє його виживанія – кацапи не прощають своїм царям пораженій.
Набагато болєє образовані і ізвесні аналітіки, чим дєдушка, обсмоктують січас результати послєдніх соцопросов Левада-Центра, які свідєтєльствують про существенне падєніє гіпотетичної поддєржки Хуйла в случаї вооружонной інтервенції в Україну, а также перві признаки похмілля після дози «Кримнаш». Паралельно, указані аналітіки обращають вніманіє на статтю у вчорашньому «Комерсанті» нєкоєго Колєснікова, в котором останній допускає, шо в случаї єслі международна комісія докаже, шо Боїнг збили сіпаратісти, Хуйло відречеться від убійц, обагривших свої руки дєтской кров’ю. Такі размишлєнія аналітіков нє лішени смисла, особенно єслі учесть, шо Андрюша Колєсніков вже полтора дєсятка років остається любимим комнатним журналістом Хуйла і неоднократно був замечен у висказуваннях мислєй самого Хуйла, кагда той хоче прозондірувать общественне мнєніє. В общем, як указується, всьо завісіт від того, шо дасть ісслєдованія чорних ящіков, які вроді мають оприлюднити завтра. Ждьом.
Одновременно дід не зводить свій строгий взор з лідєров сіпаратістов, де замечені симптоматичні трепиханія. Із зони АТО щез Безлєр, про якого Белковський учора сказав, шото тіпа, шо єврейські воєнні преступніки всігда лучше понімають кагда нада свалівать, чим просто воєнні преступніки. С другої сторони порадував читающу публіку і Гіркін-Стрелок, которий позавчора іздав епічний приказ по своїм войскам, де запрещає употреблєніє «бранного мата». Дід думає, шо і сам Гіркін понімає невиполнімость такого приказа, бо запретить солдатам на войні матюкатися, всьо одно, шо заборонити їм дихати. Отсюда дєдушка робить висновок, шо ролєвік-любітєль Гіркін адресував етот приказ не войскам, а історикам будущого, для созданія міфа про високодуховне православне воїнство Новоросії. Подобні пафосні прикази обично іздаються перед бесславним пораженієм, прібліженіє которого тірорист Гіркін відімо тоже жопой чує.
Втішні новини поступають з сектора Газа, де победоносна ізраїльська воєнщина пиздить палєстінських зомбі творчеськи і со вкусом. Лідєри зомбі начали верещать про прекращеніє огня, но ізраїльське АТО продолжається – кубло тірарістов має бути зруйноване. Ізраїльська воєнщина правильно все робить, щитає дєдушка і с удовлєтворенієм отмічає, шо українська воєнщина также може похвалиться воєнними успехами.
Дії української Армії все більше приобретають осмислєнность і признаки оперативного іскуства, солдати воювати навчилися, вкус победи знають. І це ще один важливий фактор, який зменшує вероятность вторгнення хуйлостанських войск. Воювати із обстріляною і загартованою в боях армією очень непросто, а з кожним днем боєздатність нашого війська зростає. Шо би при цьому не верещали наші діванні панікйори та істєрічки. Дід знає, про шо каже, бо жизнь прожив, та і недавно бачив нашу Армію в бойовій обстановці.
Потому зберігаємо твердість духу, держим кулаки за Надю, помагаєм Армії, до панікйоров та істєрічок приміняєм ломотерапію і щодня читаєм Татусю Бо і Мурзікньюс.
І помнимо, шо кожен із нас на свойом посту відповідає за те, шоб парядок був, нахуй!
А не те, шо січас.

МІРАВОЙ ЗАГОВОР
Дєйствіє восьме…
Потихеньку-помаленьку, але слухи про трагічеську загибель Хуйла таки достігають Росії. Там починається всенародне лікованіє, покаяініє і самобічєваніє. Потім все це переходить в повальну похабну п’янку, общу колективну всенаціональну драку і, зрештою в руський бунт. Бессмислєнний і безпощадний. Причому він настільки безпощадний і настільки бессмислєнний, шо даже китайці бояться туда йти і роблять привал по путі експансіонізма…
…Ящо в цей момент глянуть на Москву з висоти птічьєго помьота, то можна, напрімєр побачить, як коло башні “Астанкіно” Хрюша і Гаркуша писдять ногами Дмітрія Кісільова за долгіє годи вранья і надругатєльств… А трохи далі Равшан і Джамшут возять у клітці Кобзона без парика і б’ють його батогами… Зрештою йому вдається вирваться і він совершає на колінах акт покаянія – пользьот на прощу до Києво-Печерської лаври. По дорозі він питається давать концерти і співать пісню “Тєнь побєди”. Але його ніхто не слухає і нічого не платить. В общим йому так і не удається доповзти до лаври, бо за кілька метрів до целі, на площі Слави у Києві, він падає ізмождьонний і умирає од скарлатіни…
Необратімі ізмінєнія проісходять і у всьому остальному мірі. І якщо підняться више, десь аж у трахосферу, то можна наблюдать картіну, як на задворках Чорноморської цивілізації Україна підходить до Криму вплотную і, оглянувшись по сторонам, наносить йому короткий, сильний і незамітний для постороннього глаза удар в бок…
-От тобі “славянскоє братство”, от тобі “духовние скрєпи”, от тобі черноморський флот, от тобі бєс в ребро…
Крим за все врем’я екзекуції не іздає ні звука. Со сторони може показатья, що це почтітєльний син разговаріває с отцом. Тільки син слішком оживльонно трясе головою…
А тепер – пшол вон отсюда!, - говорить Україна полуострову… (Ну потом вона все таки пробачає, і приймає до себе назад блудного і непутьового сина)…
Трохи згодом все болєє-менєє устаканюється. В Росії проісходять демократичні вибори верховного шамана, на яких безапіляціонно і в першому турі побіждає дух Єлєни Блаватської, який набирає 146 процентів голосів…
Проводяться серйозні реформи. Знову разрішені каблуки, кружевні труси і кеди… Але тепер можна носить тільки кружевні труси, кеди і каблуки. А все остальне – нельзя… Причому каблуки можна носить тільки отдєльно - без сапогов, і без трусов… Также в Росії полностью упраздньон алкоголь… Це послєдствія 386-го етапу мєждународних санкцій… Кацапи ходять по просторах своєй нєоб’ятной родіни в кружевних трусах і в кедах, самі отпєті – тільки на каблуках… Вони прив’язують їх мотузками до ніг, як ото коньки “Снєгирі” до валянків в совєцькі времєна… Всі кацапи - тверезі і злі і винуваті…
Однак, неумолімих законов історії – не остановіть… На День святого Миколая (який тепер переіменований на святого Мао Цзедуна) в Москву вступають китайські войска…
Нова сцена…
Красная плошчадь… Йде перший робкий сніг… Бравою походкою до Кремльовської стіни підходить Брюс Віліс… Це наш старий знакомий: полковнік подводной развєдки з Волині…
Ми й досі не знаємо як його звать. Ні імені, ні хвамилії… Він продовжує свою опасну секретну місію… Причому місія ця, сука бля, наскіки страшна й сєкрєтна, що й сам полковнік боїться згадувать як його звать на самом дєлє…
В Москву він прибув інкогніто… По фальшивому паспорту Казанського ханства під іменєм Інні Пух… Він представляється, як комівояжор із Шанхая, шо приїхав ізучать риночний спрос на новєйше ізобрітєніє – протівозачаточні таблєтки для самцов тутового шелкопряда…
Полковнік задумчиво дивиться на Кремльовську стєну і в голові у нього грає музика з фільма “Сімнадцять мгновєній весни”: Не думай а сікундах свисока… Потом він згадує, шо це не патріотично, і, подумки, переходить на “Лєнта за лєнтою”… А также (в целях конспірації) – на китайську народну пісню “Ой у полі журавель, насіяла конопель”…
Также полковнік згадує, шо він і як Штірліц двадцять лєт не бачив свою жену… Але потом думає: і слава богу, пашла она нахуй…
В Москві проблєми з продовольствієм. Полковнік голодний… Він двигається вдоль торгових рядов, що розположились вдоль Крємльовськой стіни… По дорозі він замічає, як бояриню Морозову отправляють в ссилку на санях за прівєрженность к старовєрству (це такий якоби сдвіг во врємені; видумка режисьора… З якою целью? – не понятно…)…
Полковнік підходить до кіоска, де старий китаєць Вонг продає єду… Він заказує собі миску шаурми з соснових іголок і морожино з жовтого снігу з естрактом стевії дікорастущєй… Старий китаєць Вонг проворно ріже соснові іголки тонкими полосками і опускає в спеціальну сковородку вок, де вони апетітно шкварчать в разогрєтому до бєлого калєнія барсучому смальці…
Внізапно попід Кремлівською стіною стрємітєльной тєнью проноситься утконос з чемоданом в крєпких мускулистих лапах… -Їдріть твою мать! А це шо за хрєнь така? – встигає подумать полковнік. Од неожиданності він оступається і нечаянно перевертає спіртовку старого китайця Вонга…
Починається хаотичний і неконтроліруємий пожар… Потом, пізніше старожили будуть розказувать, шо по сравнєнію з цим пожаром, - пожар за Напалєона – це дєцкій лєпєт…
Сначала загорається Спаська башня, потом Мавзолєй, потом собор Васілія Блаженного… Потом загорається вообще все… Потом (тоже пізніше), виясниться, що і собор Блаженного і Кремль і Мавзолєй, - все це на самом дєлє – із дерева, ловко замаскіроване под камєнь архітєктором Растрєллі…
З считані часи згорає вся Москва к ібеням, вообще полностью і безповоротно…
Дуже невиносімо багато жертв… Але полковнік устигає витягти живим із ужасающего пламєні кота Василя, з попередньої п’єси… Василь приїхав з України на поїзді “Красная стрєла” в статусі обичного туріста шоб подивиться на Царь-колокол і Царь-пушку… (колокол і пушка, кстаті, тоже оказались із дерева, і тоже к ібеням згорають)… Не згорає тіки вєчний огонь коло Кремльовської стіни (бо я не знаю, як огньом унічтожить огонь з хімічеської точки зренія)
Полковнік забирає Василя з собою в Шанхай і отдає його на обученіє в сєкрєтну школу “Усатий нінзя”… Там готовлять безжалосних і неотвратімих котів-убійц… В школі йому дають сікрєтне ім’я “Мяучар” (тіпа, як яничар, тіки – кіт)… Сначала Василя сослуживці опрідільонне врем’я сильно писдять за врождьонну лєнь та обжорство. Але потом він починає серйозно заніматься, накачує собі на животі кубіки преса і стає сержантом…
А тєм времєнєм - в Берліні…
Коло Бранденбурзьких ворот гуляє мальчик, вдягнутий в красіву коричневу цигейкову шубу і підперезаний таким же красівим красним кушаком; на голові у нього шапка з кокардою желізнодорожних войск вермахта… В руках у мальчика совок, відьорко і резинова снігова баба… Мальчика звать Діма Мєдвєдєв… Внізапно з тіні сада до мальчика підходить якесь опудало в длінному темному балахоні…
-Мальчик, хочеш канхвету “Білочка”? - питає опудало…
-Кто ж єйо нє хочєт, - відповідає Діма Мєдвєдєв… І ясно, шо це просто пароль…
Мєдлєнно, невиносімо мєдлєнно опудало приспускає капішон… У зрітєля кров стине в жилах… У опудала видовжене ліцо, два величезних зелених глаза, отсутствіє шерстяного покрова на ліце і дві хрящовидних антени замість вушей, що заканчуються кісточками… Це – неземне существо, воно прилетіло з далекого холодного і непонятного космоса…
Конєц восьмого дєйствія…

МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дія сьома…

Ця сцена застає нас там, де кончилась предидуща сцена. Прізідєнт Обама намагається усовістити волинського полковніка-царєубійцу, бо йому неудобно, що це страшне і забавне прєступлєніє вєка случилось на ввєрєной йому території…

Обама: Шо ж тіперь дєлать, бля?
Полковнік: Я вас уважаю, Барак Обамовіч, спасіба за те шо мене пріютілі… Ну мені, єслі чесно, похуй, ваше благородіє, на всі мірові расклади, бо Україна – понад усе!
Обама: Панімаю, брат… Чесно говоря, на твоєму місці так би поступив каждий… Обама підходить до полковніка і по-отєчеськи його обнімає… На глазах у обох – сльози умілєнія і братства…
Обама ставить стулець і лізе на шкаф. Достає звідти коробку з наградами і вручає полковніку орден Пурпурного Вергуна… Так же він дарує йому наградні часи марки “Омега”… Видно шо це часи – женські, на ремішку і слєгка поношені. К тому же вони не работающі… Ззаді на часах написано: любимій фрау Меркель од Бісмарка і Нікалая Втарого… Всім стає трохи невдобно…

Тим часом у Вашінгтоні іде підготовка до торжественних похорон. Конгрес срочно голосує за те, щоб прідать тєло Путіна зємлє в Орландо, в Діснейленді, коло могили жени Міккі Мауса… Сінат голосує за осуществлєніє торжественного залпа в колічестві одного патрона з пісталєта з глушитєлєм… Представітель Росії в ООН господін Чурка, який наполягав на двох патронах, дємонстратівно покидає засіданіє асамблеї. Йому всі вслід кажуть: ну і пашол нахуй отсюда… До Білого дому постоянно прибувають пласмасові цвіти і отряди плакальщиц з Брукліна…

Внізапно тєло убитого самодєржца десь ісчеза… Потом оказується, що його викрали карліки-куклукскланівці з Южної Дакоти для своїх ізвращонних священних ритуалів і поклонєній. Але не змогли його довезти до місця назначенія, бо в них не було білєта на електричку і кондуктор їх вигнав з вагона і дав песдюлєй… Зрештою, тєло лишається у кондуктора вдома і довго там лежить на антресолях невостребуване. Жінка кондуктора заблуждається і дума, що це мумія священного короля стіпних скунсів… А потом його викидають за нєнадобностю на пустирь, бо його почина громко їсти жук-довгоносик… В конце-концов, окончатєльна сутьба тєла остається невизначеною… Ад ж до тої стєпєні, що по міру распостраняються слухи, що Путін остався жив, але отрьокся от міра сєго і ходить з посохом по Бразілії та кормить бездомних попугаїв сємєнами гречки і льону…

Значно пізніше мір наводняється всякими лже-Путіними. Відбуваються два громких восстанія под покровітєльством Лжепутіна… Одне з них на Кубі, в ході якого буде захоплено пляж Варадеро і повстанцями введено разрішенія на змішані браки між акулами і хом’яками… Це восттаніє придушене правітєльственними войськами… Друге восстаніє проходить в бувшій Росії, в Баренцевому морі, на Островах Спившегося Бегемота… Справжнє ім’я Лжепутіна – Лі Кун Чу… Він встигає принять нову Конституцію і вже готов іти на Москву. Америка висилає на острова секретні отряди спецназу під названієм “Морські котіки” для ліквідації Лжепутіна Второго. Але не встигає, бо його убивають реальні морські котики в совмєсній п’яній драці в сауні коло Архангельска…

Але все це буде значно пізніше. А поки що в Білому домі ключові лічності мира сидять і думають, що робить дальше…

Обама. Меркель. Аліна. Діма Мєдвєдєв. Діма Мєдвєдєв, сидить в кутку і на плейстейшені грає в очко з духом Грігорія Распутіна, визваним оккультними силами Білого дому через американській спутнік. Дімі не сказали про загибель вождя із соображеній доброти і гуманізма. Він нічого не зна… Аліна в траурному купальніку чорного цвєта втирає скупі сльози. Вона нєрвнічає, бо в неї запланірований шопінг з Кондолізою Райс по ринкам секонд-хенда… Вона запланірувала купить один з перших мобільніков в мірє, шо прінадліжав Мерлін Монро…

Обама (вказуючи на Діму): А с етім шо дєлать?
Меркель: Та, мабуть, заберу його до себе в Германію, бо на вулиці пропаде без присмотра. Отдам може його на фабрику, на “Мерседес”, хай якісь гайки крутить та учиться якомусь полєзному дєлу…
Діма: Ура, я поїду в Германію! Я люблю цю страну. Там колись служив дядя Вова. Він там був пілотом…
Меркель: Хуєпльотом був твій дядя Вова, а не пілотом… І ще стукачом…
Діма: Стукачом? Це як Ніколай Валуєв? Він стучить в перчатках по разним спарцменам…
Всі мовчать, бо понімають, шо об’яснять рібьонку всі обстоятєльства дєла безжалосно і ненужно…
Діма продовжує… А ще фрау Меркель прислала мені діск про Германію. Там один дядя приходив до тьоті чистить басейн… В синьому комбінєзоні… Я тоже хочу бути чістєльщиком басейнів і ходить до тьоті… Потом в цьому фільмі…
Аліна (перебиває): заткнись… Утопить би тебе в тому басейні к ібеням ще змалечку…
Всі смущонно мовчать…

Камера рєзко од’їжджає вгору, тіпа наче б то це взгляд со спутніка… І миттю переноситься на другу половину зімного шара та проника під землю…

Сцена, шо там показується, переварачує сознаніє неіскушоного обиватіля... Сікрєтна і заброшена глибока станція Московського метро… В тунелі метрополітену стоїть странна конструкція. Це майже нові німецькі велісопеди, подарені Дімі госпожою Меркель. Вони об’єднані в общу сістєму. На велосіпедах сидять молоді дресіровані медведі і невтомно крутять педалі… Вони прив’язані до велісопедів цепом, шоб не могли сбіжать… Вся сістєма прісоєдінєна до якоїсь турбіни. В самому кінці видно, що таким образом вирабатується странна жидкость в прозрачній капсулі синього цвєта… Це сєкретне вещество називається “китаїн”…

Ошеломльонному зрітєлю показують, як це вещество по ночам розпиляється над територією Росії з безпілотників. Вєщєство нужно для того, щоб приманювать китайців в Росію і указувать їм дорогу на Москву… Сила-селена китайців рухається територією Росії, руководствуясь п’янящім і сладострасним запахом “китаїна”…

Становиться окончатільно ясно, що Діма Медвєдєв – зовсім не наївний та воспітаний мальчик, а настояще ісчадіє ада, Омен і Доктор Зло. Він агент китайської і тайванської развєдки в чотирнадцятому поколєнії… А до цього времені він просто притворявся…

Конець сьомого дєйтсвія…

МІРАВОЙ ЗАГОВОР
Дєйствіє шосте, кульмінаціонне…
Кімната, в яку просунув голову Путін, представляє собою полутьомне поміщеніє. На полу видно остатки затертої пектаграми і валяється недоїдений дємонами шматок сала з проростю, - видно їтось їх спугнув посеред трапези; вероятно уборщиця… Спиною до Путіна, коло вікна, стоїть полковнік подводной развєдкі з Волині… На голе тіло у нього одягнуте красіве кімоно, ручної розшивки, на якому ізображена сцена, в якій красіві стройні гейші з Волині розгружають вагон з цементом. В руках у полковніка художественне опахало з якогось красівого матєріалу. Возможно, із пєр’єв дікого казуара…
Путін: Здраствуйтє, любезнєйший! Давно мічтав з вами познакомиться і авладєть основами цього дрєвнєго боєвого іскусства…
Внізапно полковнік рєзко поворачується ліцом до Путіна… Глаза його налиті кров’ю, а ліцо ізображе желаніє страшной мєсті та віковічне прагнення української нації до самостоятєльной жизні… Він похож одноврєменно на Брюса Вілліса, на молодого ріжісьора Акіро Курасаву та на раздражонного старого Івана Мазепу, іменно в той період, коли у Мотрі були місячні…
-Здраствуй-здраствуй, хуйло йобане! – каже він з придиханієм… І це сама главна репліка всієї п’єси..
Путін тіряє цвєт ліца і намагається утекти. Але ясно вже шо він обрічьон і пріговорьон…
Одним акуратним длінним прижком полковнік настіга свою жертву, з розгону отточеним двіженієм засовує йому в сраку опахало із пєр’єв каузара і робить два сложних художественних проворота… Путін помирає в страшних муках майже мгновєнно і падає додолу як мішок з гавном… Потом оказується, що цей удар опахалом – одна з найсєкрєтніших технологій в історії дрєвніх єдіноборств, який називається “тін-пу-ло-хуй”, шо в переводі означає “Сон мьортвого дракона за двє сікунди до піздєца, визванного тєм, шо йому в сраку запхнули опахало з пєр’єв казуара”… Цьому удару полковнік двадцять п’ять лєт учився в монастирях сєвєрного Тібета. А потом ще одтачував це мастєрство в тіченії п’ятнадцяти лєт в школах Шаоліня… Так шо даже непонятно, коли він успів пожить на Волині, ну то – нюанси…
На задному фоні хор ісполня якусь увертюру з стіхов Корнєя Чуковського… Точно слов не розібрать, ну шось тіпа: “вот і проучіл злодєя, вот і трахнул бармалєя…”
В комнату заходить примара в чорному одіялі. Це персонаж Неотвратімость Сутьби.. Ліца її не видно. Видно тіки, шо на голові її якась коса в виді хлібо-булочного іздєлія, а в руках костиль, який вона прикриває марльою, бо стісняється своїх увєчій… Вона підходить до бездиханного трупа діктатора і намагається в нього плюнуть слиною… Але в неї нічого не виходить, бо вона недавно їла на завтрак жарені яйця і слина липка та тянуча, то вона просто не долітає до мертвої жертви… Замість цього вона пинає його ногою, на якій вдягнуті туфлі з каблуком сорокап’ятисентиметрової дліни… Прівєт Валодя, дапіздєлся?, - вопроша вона риторичеські, бо Володя вже ніхуя не чує… - А я предупреждала, каже вона… Залазить у внутрішній карман трупового піджака і достає якісь документи, перев’язані бічовкою… На документах написано: “Савєршенна сікрєтна. Газові кантракти”…
Одкриваються двері наразпашку… В дверях стоять Обама, Меркель, Аліна і Діма… Діма грає на плейстешйні в развлікающу стратегічеську ігру, в якій Кінг-конг судиться з Ніколаєм Валуєвим по дєлу о груповом ізнасілованіі нєсовєршеннолєтніх поні…
Обама (голосом Едіпа): О сину мій! Що ж ти наробив! Ти розбудив міровиє сіли зла… О, горє-горє, нам всєм…
Всі мірові сіли зла в даний момент отдихають в Анталії. Вони лежать, завернуті в красіві парео, в ящику Пандори в тіні, бо сильно жарко…
Сили зла: не драматізіруйтє… у нас сієста… І вообще, - нам похуй єслі чесно…
Конець шестого дєйствія…